weblin (weblin) wrote,
weblin
weblin

А у этих война с Россией продолжается.

Россия, правда, на войну все еще не явилась.

Лента.ру навела на Пам’ятка для працівників ЗМІ щодо висвітлення бойових дій, подготовленную независимым медиа-профсоюзом Украины. Некоторые вещи вполне нормальны (например, злоупотреблять показом трупов и правда не следует - хотя и по другим причинам все же), но некоторые вызывают удивление. В частности, явно и недвусмыссленно обозначен враг. Приведу полный текст на украинском:

Шановні колеги-журналісти, редактори і власники ЗМІ!
Всі ми перебуваємо в умовах інформаційної війни, яка супроводжує бойові дії і щодня триває в головах та душах людей. Сучасні проблеми на Півдні та Сході України також значною мірою є наслідком пропаганди, яка роками велась Росією через власні ЗМІ та кіно на нашій території за повного невтручання української влади.
Ці короткі рекомендації не є обов`язковими до виконання. Тим більше ми не ставимо за мету обмежувати вашу свободу слова. Однак, якщо ви любите нашу країну і хочете, щоби ця війна швидше скінчилася з мінімальними наслідками для всіх, просимо їх прочитати і діяти, згідно власної совісті.
Цю пам`ятку розробили досвідчені журналісти разом із психологами, які добре знають закони поширення інформації, її особливості впливу на свідомість та як реагує психіка людини на травматичні події.


  • Обов’язково пройдіть офіційну акредитацію в СБУ. Це дозволить захистити вас в разі потреби і відділити бойовиків з підробленими посвідченнями від справжніх репортерів, які займаються висвітленням бойових дій. В майбутньому в результаті домовленостей це буде давати хоч якусь гарантію безпеки для журналістів з обох сторін.

  • Уникайте показу трупів людей. По можливості не вживайте навіть слово «труп», замінюючи його на «загиблих», «вбитих» або «тіла». Деморалізуючий вплив вигляду покійників може дестабілізувати якщо не військових, то їхніх батьків, які зроблять все, щоб їх син не потрапив на фронт;

  • Якщо це можливо, не завершуйте репортажів навіть про поразки – безнадією. Використовуйте контрапункт. Навіть в тих, хто загинув можуть бути діти і пам`ять про їхній подвиг залишиться в поколіннях нащадків, які пишатимуться своїми батьками;

  • Не показуйте відео, яке в youtube викладає ворожа сторона. В Росії цим займаються професійні пропагандисти. Якщо відео наших полонених чи їхніх дзвінків додому з полону з`являється у мережі – розрахунок на повну деморалізацію тих, хто може чинити опір в Україні. Якщо ж ви робите репортаж про полонених, шукайте офіційний коментар особи, яка буде вести переговори з терористами. Люди не мають думати, що проблема визволення з полону повністю лягає на плечі рідні;

  • Якщо ви викрили проблему, пов`язану із забезпеченням бойових дій, не давайте репортаж в ефір доти, доки не зможете розповісти про те, як цю проблему почали вирішувати або хоча б пообіцяли це оперативно зробити;

  • На час бойових дій не давайте матеріалів про партійні розбіжності та чвари. Для ворога ми всі українці – «бандерівці і націоналісти». Незалежно від того, хто має яке закінчення прізвища, мову чи навіть партійність. І якщо вам пропонують гроші, щоб облити брудом партію опонента, опозицію або владу, – порадьте витратити ті кошти на допомогу пораненим чи військам;

  • Не зловживайте показом похоронів тих, хто загинув, якщо це не публічно резонансна особа, або похорон. Ми дуже співчуваємо, але якщо не можемо нічим вже допомогти і репортаж не дає надії – замисліться, чи варто його давати на шпальти газети чи у ефір?

  • Не показуйте обличчя учасників бойових дій. Навіть тоді, коли вони кажуть, що не бояться цього робити. Після чеченської кампанії 1994 року в Росії прокотилася хвиля злочинів, коли рідня убитого мстилася «кривдникам». Інформацію про солдат і їхні сім`ї знаходили завдяки репортажам з місця подій.

  • Не називайте номерів частин та назв підрозділів, особливо у прив’язці до місць дислокації. Цим ви можете вберегти не одне життя. Пам’ятайте, що супротивник регулярно аналізує відкриті джерела інформації.

  • Не допомагайте ворогу дезорієнтувати громадян України – багато з них чуючи власну назву батальйону вагаються це українські чи російські підрозділи. Замість власних назв батальйонів, як то «Айдар», «Дніпро», «Азов», краще вживати словосполучення «українські військові», в «одному з територіальних батальйонів», «українська армія». Замість батальйон «Восток», краще говорити «кадировські найманці», тощо.

Досвід країн, які переживали наслідки війн на своїй території, зокрема Ізраїлю, свідчить, що націленість на надію в майбутньому – дозволяє людям з проходити через стрес із меншими втратами.
Ми повинні вийти з цієї кризи сильнішими, зробивши правильні висновки, які не дадуть можливості рецидиву подібних подій. Багато що залежить не тільки від влади, але й від кожного з нас: журналіста, фотографа, телеоператора чи редактора ЗМІ.
Ми не обираємо час коли жити, але ми вибираємо як поведемо себе в часи, коли ми живем.
Давайте спільно зробимо нашу країну і наше життя кращим.

Пам’ятку розроблено об’єднаним Центром допомоги журналістам НСЖУ та НМПУ



И ее перевод :

Уважаемые коллеги журналисты, редакторы и владельцев средств массовой информации!

Все мы находимся в условиях информационной войны, которая сопровождает боевые действия и ежедневно продолжается в умах и душах людей. Современные проблемы в Южной и Восточной Украине также в значительной степени являются результатом пропаганды, которая годами велась Россией через свои собственные средства массовой информации и кино на нашей территории при полном невмешательстве правительства.

Эти короткие рекомендации не являются обязательными для исполнения. Тем более мы не намереваемся ограничивать вашу свободу слова. Однако если вы любите нашу страну и хотите, чтобы эта война быстро закончилась с минимальными последствиями для каждого - просьба прочитать и действовать в соответствии с собственной совестью.

Эту памятка журналисты проверили вместе с психологами, которые хорошо знают законы распространения информации, закономерности ее влияния на сознание, психику человека и его реакцию на травмирующие события.

-Обязательно пройдите официальную аккредитацию в СБУ. Это защитит вас в случае необходимости и отделить боевиков с поддельными свидетельствами от  реальных журналистов, которые освещают ход боев. В будущем в результате соглашений, это будет давать хоть какие-то гарантии безопасности для журналистов с обеих сторон.

-Избегайте показывать трупы людей. Если возможно, не используйте даже слово «труп», заменяя его на «погибший», «убитый» или «тело». Деморализующий эффект вида покойников может дестабилизировать если не военных, то их родителей, которые будут делать все, чтобы их сын не попал на фронт.

-Если возможно, не заканчивайте репортажи про поражения без надежды. Используйте контрапункт. У тех, кто погибнет, могут быть дети и память их подвига сохранится в поколениях потомков.

-Не показывайте видео, которое выкладывает в youtube противная сторона. В России этим занимаются профессиональные пропагандисты. Если видео наших военнопленных или их звонки домой из плена появляется в сети – это расчет на полную деморализацию тех, кто может противостоять. Если вы делаете репортаж о пленных, ищите официальный комментарий человека, который будет вести переговоры с террористами. Люди не должны думать, что проблема освобождения из плена полностью ложится на плечи родственников.

-Если вы выявили проблемы, связанные с обеспечением боевых действий, не выпускайте репортаж в эфир до тех пор, пока не сможете рассказать о том, что эту проблему начали решать или по крайней мере обещали оперативно решить.

-На время боевых действий не позволяйте себе материалы о партийных разногласиях и распрях. Для врага мы - все украинцы – "бандеровцы и националисты" Независимо от окончания фамилии, языка или даже партийности. И если вам предлагают деньги на поливание грязью противника партии, оппозиции или власти – советуем потратить деньги, чтобы помочь раненым или войскам.

-Не злоупотребляйте показом похорон погибших, если это не публичные фигуры или похороны. Мы сочувствуем, но если вы уже не можете помочь и репортаж не дает надежду, думаете это стоит того, чтобы дать его  в колонке газеты или трансляции?

-Не показывать лицо комбатантов. Даже когда они говорят, что они не боятся делать это. После чеченской кампании в 1994 году в России прокатилась волна преступлений, когда родственники убитого мстили «кровникам». Сведения о военнослужащих и членах их семей были найдены по репортажам с мест событий.

-Не называйте номера и названия подразделений, особенно в привязке к  местам развертывания. Вы можете спасти не одну жизнь. Помните, что противник регулярно анализирует открытую информацию.

-Не помогайте дезориентировать граждан Украины – многие из них, слыша собственное имя, путаются - украинские это или российских подразделения. Вместо имен собственных - как «Айдар», «Днепр», «Азов», лучше использовать фразу «Украинские военные», или "один из территориальных батальонов",  "украинская армия". Вместо батальона «Восток» лучше сказать "кадыровские наемники" и т.д.

Опыт стран, которые пережили последствия войн на своей территории, в частности Израиля, свидетельствует о том, что фокус на надежду в будущем – позволяет людям пройти через стресс с меньшими потерями.

Мы должны выйти из этого кризиса сильнее, делая правильные выводы, которые не дают возможности повторения подобных событий. Многое зависит не только от правительства, но и от каждого из нас: журналиста, фотографа, телеоператора или редактора средств массовой информации.
Мы не выбираем время когда жить, но мы выбираем как вести себя во времена когда мы живем.
Давайте вместе сделаем нашу страну и нашу жизнь лучше.
Tags: политика, украина
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

  • 0 comments